(для детей воскресной школы и христианских лагерей)
Она впервые шевельнулась в восемь лет
Тогда, с семьёй, мы жили на Кавказе.
Я помню очень яркий солнца свет
И кузов раскалён на чёрном ГАЗе.
Наш лагерь в Приэльбрусье был, в горах,
Побудка, горн, линейка и зарядка.
Мы умывались наспех, впопыхах
И шли на завтрак дружно по порядку.
В моём отряде девочка одна
Нашла на склоне гор прекрасный камень
От кварца иль слюды огнём горя,
Он весь сверкал различными цветами.
По форме дивно скручен был в спираль
Прекрасней камня глаз мой не видал.
Взор от него не в силах отвести
Я не сказала – Господи, прости,
Христа тогда ещё не знала я,
Что будет Он судьба и жизнь моя.
И в сердце, вдруг, родился страшный план –
Я этот камень никому не дам!
Перед отъездом украду его –
Девчонка не узнает ничего.
Всё удалось и камень вот, в руках,
Но от чего в сердечке дикий страх?
Я камнем насладиться не могу,
Да и куда я от себя сбегу?
Я девочку представила теперь,
Как отперла она ключом портфель
И начинает, бедная, рыдать.
Куда ж могла я камень подевать?
Тот камень моё сердце опалил
Потоки слёз из глаз моих излил
Им любоваться больше не могла
И навсегда его я погребла.
В тот год Бог мою совесть пробудил
И грех, для детских глаз моих открыл,
Хотя Христа ещё не знала я,
Что станет Он ходатай за меня.
Аминь.
Комментарий автора: Совесть, это то, что заложено Богом в сердце каждого человека, приходящего в мир.Иногда мы её заглушаем, иногда затаптываем, но иногда она может сгореть и тогда говорят: О, это человек с прожжённой совестью. И чем раньше человек обратится к своему Создателю, через Иисуса Христа, тем меньше он повредит свою душу.
Лариса Зуйкова,
Рига Латвия
Живу в Риге, замужем, имею двоих детей,обратилась к Господу в сорок лет - в 1993году, после чего Господь позволил мне прославлять Его стихами.
"Верно слово: если мы с Ним умерли,то с Ним и оживём;
Если терпим, то с Ним и царствовать будем; если отречёмся, и Он отречётся от нас.
Если мы неверны, то Он пребывает верен; ибо Себя отречься не может".
Тим.2,11-13 e-mail автора:larisazuikova@inbox.lv сайт автора:личная страница
Прочитано 8877 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Да, Лариса, у каждого из нас есть в жизни события, которые сейчас, уже будучи верующими, мы хотели бы навсегда вычеркнуть из жизни. Стих назидателен. Спасибо. Комментарий автора: Это ст-е хорошо читать подросткам, в христианских лагерях, у костра при близком душевном общении, побуждая их открывать пред Господом свои сердца.
Спасибо за отзыв. Не пропадай.
Валентина Прокофьева
2008-01-18 09:24:38
Знакомое чувство.
Слава Богу, что Он смывает любой грех и делает нашу совесть опять чистой. Комментарий автора: Адамова природа исправлению не подлежит, она должна умереть и это делает Иисус, если мы об этом Его просим.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.