Чим ближче я до вічності підходжу,
Тим все частіше згадую роки
Дитинства – це коли опіку Божу
До хати нам приносили батьки—
Маленька мама з довгою косою,
Весела, наче пташка навесні,
Зривала вишні, вимиті росою,
Від ранку починаючи пісні,
Яких вона, напевно, знала сотні;
Про Бога, небо, море та зірки,
А тато їх на аркушики нотні
Записував. Часи були такі—
Друкованих пісенників не мали
Родини тих, хто вірив у Христа,
Та все одно, Творцю вони співали,
В дорозі, дома, в церкві на свята…
Дитинство десь поділося, та досі
Горять у серці, мов ясні зірки,
Та виграють, мов кришталеві роси
Святі Слова духмяні, як квітки;
Ніхто з душі їх вирвати не зможе—
Їх Бог зростив, а сіяли батьки,
Не вельми вчені люди, не заможні
Під захистом Всесильної руки.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надю, щиро дякую за вірш! Сподобався дуже-дуже!!! Така простота і глибина... Хай Божі Слова завжди горять у твоєму серці! Комментарий автора: Дякую, Галинко.Благословінь
маго мет
2012-11-07 21:01:11
і в котрий раз я визначити мушу
що вірші ваші вміють впасти в душу
на ваші вірші важко промовчать
тому що як життя вони звучать Комментарий автора: Cлава Богу.Дякую.
Светлана
2012-12-26 18:06:29
Надіє, слава Богу за натхнення та талант дарований Вам. Вдячність Вам за працю. Мені так знайома ця картина! Ви повернули мене у щасливе дитинство. Комментарий автора: Дякую за увагу, Світлано, слава Богу.
Вих.20:12
Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі
були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій,
дає тобі!
===
Нехай будуть довгими твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Комментарий автора: Слава Богу.Дякую, Миколо, за добрі побажання.
Поэзия : Золотые зерна Истины - Людмила Солма 1) Экспериментальное аллегорическое стихотворение философского толка (смысла)
2) Часто гуляя с маленьким внуком на природе, во время дачного летнего отдыха: в ромашково-травяном изобилии вдоль небольшой родниково-холодной речушки или у поля, засеянного хлебом, в близлежащем лесу или у пруда, где резвятся беспечные стрекозы - мы ведем с ним неспешные беседы на самые разные, заданные его неиссякаемым детским любопытством, темы...
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
