Храм Христа.
Крутой мужик
у крутейшей тачки.
Он молиться не привык.
Он стоит и плачет.
Крестит лысину, живот,
мокрые подмышки...
В храм бедняга не идет -
встать перед Всевышним.
Притаился у ворот
и от страха млеет.
Всё имеет идиот.
Веры не имеет.
Курит весело шофер,
смотрит шефу в спину.
Ангел крылья распростёр.
Грустная картина.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
